ТЕСТОВИЙ ВСТУПНИЙ ТЕКСТ Згідно з Біблією, сім'я є найстарішою і самою першою інституцією людської історії. Вона виникла на шостий день як останнє творіння божественного створення та позначила початок людської історії.

Сім'я не з'явилася сама по собі. Ідея та подія не походили від людської ініціативи й не були простим результатом випадку. Сім'ю створив Бог. Цей надзвичайний посил до надприродного агента наведено в оповіданні Книги Буття двома способами. По-перше, він чітко сформульований у повідомленні, що Бог «створив їх» «на Свій образ» (Буття 1:27).

Testing H1 Size

По-друге, він імпліцитно передбачається через літературний прийом паралелізму, який пов'язує два оповідання про творення з Книги Буття (Буття 1:1-2:4a//2:4b-25; див. таблицю) і таким чином пов'язує створення сім'ї в другому тексті (Буття 2:23-24) із створенням Субота в першому тексті (Буття 2:1-3).

Testing H2 Size

Пов'язання сім'ї з творенням образу Божого передає низку уроків, які варто розглянути в нашому роздумі про значення і функцію сім'ї.

Урок конфронтації. Перш за все, він стверджує, що образ Божий можна досягти лише в контексті сім'ї, де чоловік і жінка, а пізніше діти та батьки зустрічаються з vis-à-vis, або «іншим», як сказав би єврейський філософ Еммануель Левінас. Ви стаєте образом Божим; це виконання того, хто ви найкращим чином, але лише якщо ви підпорядкуєтеся цьому важкому та справжньому змаганню. Це один із духовних послів, зареєстрованих у імені Ізраїль (див. Буття 32:22–32). Щоб заслужити своє нове ім'я, Ізраїль, Яків мав боротися з «іншим» — Богом і людиною. Образ Божий, людська індивідуальність розквітають лише в тій мірі, в якій нас викликає інший, його або її відмінність.

Testing H3 Size

Біблійна зв'язок між сім'єю та Суботою засвідчена не лише в етапах людської історії в Бутті 1 і 2

Урок відповідальності. Сім'я — це не просто дар зверху, не просто божественне творіння. Вона також передбачає відповідь знизу. Цікаво, що єврейська традиція читає цей урок людської відповідальності у множинній формулюванні: «Створімо людину на образ Наш» (Буття 1:26). Ідея полягає в тому, що образ Божий в людині — це не просто пасивний продукт, а динамічний процес. Людина не просто отримує; вона також активно реагує та бере участь у «будуванні» божественного відбитка в собі. До речі, давньоєврейське слово для сім'ї — баїт (дім). Заснувати сім'ю означає «збудувати дім» (Повторення Закону 25:9). Ця мова передбачає людські зусилля та важку роботу. Сім'я — це не просто «милий дім» для романтичного насолоджування. Його неможливо отримати легко. Це те, що потрібно будувати день за днем, цегла за цеглою, з болем, але також з турботою, тому що це щось важке й цінне для досягнення та утримання.

Урок різноманітності. Паралель між домом і сім'єю також передає урок про природу інгредієнтів, які складають сім'ю. Кожна цегла і кожен матеріал у домі має щось унікальне й відіграє унікальну роль, яка робить його необхідним для будівництва. Саме ця унікальність і ця різноманітність роблять дім можливим. Цегла не поводиться як плитка, і вікно не претендує на те, щоб бути дымоходом. Кожна особа відрізняється своїм виглядом та характером. Сімейне життя ніколи не буває одноманітним. Воно сповнене несподіванок та нових відкриттів, які роблять життя цікавим і багатим.

Урок солідарності. І все ж кожен елемент дому не залишається сам по собі. Цегла, плитка, вікно й димохід служать один одному, і крім того, вони служать вищим цілям: суспільству, всесвіту й Богу. Тому вони мають відноситися один до одного, і кожен бере участь у тому, щоб дом був можливим, комфортним, приємним і корисним. Плитка не йде своїм шляхом, і цегла не слідує своїм особистим схильностям. Ніхто не наважилася б оголосити незалежність і подумати, що вона може робити те, що хоче, і що «це не твоя справа». Вони всі знають, що залежать один від одного. Якщо плитка треснула, цегла постраждає. Справді, «жодна цегла чи плитка не є островом».

Testing H4 Size

Біблійна зв'язок між сім'єю та Суботою засвідчена не лише в етапах людської історії в Бутті 1 і 2. Цей зв'язок повторюється на початку історії Ізраїлю. У Законі, даному на горі Синай, заповідь про сім'ю пов'язана із заповіддю про Суботу. Вони йдуть послідовно один за одним. Вони також стилістично пов'язані, оскільки вони єдині дві заповіді, які виражаються позитивно тією ж граматичною формою інфінітива абсолютного: четверта заповідь: «Пам'ятай [захор] день суботній» (Вихід 20:8); п'ята заповідь: «Шануй [кабед] батька твого й матір твою» (Вихід 20:12). Той же зв'язок також вводить церемоніальні закони у Книзі Левіта: «Кожний з вас боятиметься матері своєї й батька свого й святити будете суботи Мої. Я — Господь, Бог ваш» (Левіт 19:3). Цей зв'язок між Суботою і сім'єю містить низку важливих уроків.

Урок часу. Зв'язок між Суботою і сім'єю учить нас тому, про що нагадав нам Абрагам Гешель, а саме те, що цінність часу повинна переважати цінність простору. Дар нашого часу та нашої присутності важливіший за дар предметів чи грошей. Субота — це день, коли ми припиняємо працювати, припиняємо досягати й припиняємо цінувати простір і речі. Це день, коли ми вчимося мати час — день, коли ми можемо поділитися часом разом. Субота — це, таким чином, сімейний день par excellence.

Урок благодаті. Субота — це день, коли ми пам'ятаємо, що мають значення не наші досягнення, а дар, який ми отримуємо від інших — від Бога та від наших батьків, чоловіків/дружин і братів. Введення цієї перспективи благодаті в сімейне життя допоможе нам цінити один одного й стати вдячними. Ми навчимося не приймати дар як само собою зрозуміле, але насолоджуватися ним як чимось, що ми не заслуговували, точно так само, як Субота була парадоксально дана Адаму й Єві як награда за роботу, яку вони не виконували. Це мислення благодаті й вдячності сприятиме створенню атмосфери любові й радості і таким чином сприяє щасливій сім'ї.

Testing H5 Size

Урок обов'язку. Варто зауважити, що як сім'я, так і Субота дані людству як заповіді, ніби вони були не природним і спонтанним продуктам. Успіх сім'ї залежить не просто від великих почуттів та емоцій, або гарних слів і посмішок. Щастя й виживання сім'ї також залежать від наказового обов'язку, який повинен зобов'язати нас поважати (Повторення Закону 5:16), проявляти любов (Буття 25:28; 32:4), залишатися вірними (Вихід 20:14) і виконувати домашні справи (Буття 18:7). Насправді любов та обов'язок залежать один від одного. Любов робить обов'язок можливим і легким, а обов'язок робить любов сильною й тривалою.

Урок пам'яті. Як Субота, так і сім'я передають той же заклик до пам'яті. Вони обидва запрошують оцінку й повагу до минулого. Субота нагадує нам про корені всесвіту, а сім'я нагадує нам про наші особисті та історичні корені. Через Суботу ми пам'ятаємо, що ми люди, створені на образ Божий. Через сім'ю ми пам'ятаємо нашу родовідну, історію наших предків і, зрештою, хто ми в людському суспільстві. Подібно до того, як Субота функціює як педагогічний прилад, який повторює урок із далекого минулого тиждень за тижнем, сім'я функціює як релігійна спільнота, яка зберігає давні традиції й передає їх через повчання і поклоніння (Повторення Закону 6:7; Михей 7:6).

Урок надії. Цікаво також, що як Субота, так і сім'я є отримувачами благословень, що припускає для обох них горизонт плідності й надії. Бо благословення в Біблії завжди пов'язане з обіцянкою й перспективою багатого майбутнього, здоров'я, довгого життя та багатьох і тривалих нащадків (Буття 22:17–18). Субота стає на землі знаком надії, і її часова якість вказує на вічність, на іншу Суботу майбутнього царства. Подібно, сім'я стає на землі місцем притулку й місцем, яке годує нашу тугу за втраченим раєм, знаком неба.

Testing H6 Size

Біблійний ідеал сім'ї ніколи не був таким необхідним. Ми втратили всі цінності й всі істини, які сім'я повинна була викладати й зберігати. Ми втратили почуття Бога Батька й, таким чином, почуття братства. Ми втратили почуття образу Божого в людині й, таким чином, втратили почуття чуда й поваги до нашого чоловіка/дружини, батьків, дітей і сусідів. Ми втратили почуття часу й пам'яті. Не дивно, що сім'я деградувала в арену, де борються за нашу задоволення, нашу владу й наше людське щастя, став пріоритетом! Ми втратили мрію Божу про людство, а тому втратили наш дім. Бо, як говорили древні рабини: «Дім, у якому не чути Тори, не буде стояти»